Ейдетика
(067) 98 360 89
Шаблоны Joomla 2.5 здесь: http://joomla25.ru/shablony/

Чому сучасні діти не люблять читати?

 

По-перше, давайте згадаємо, як нас вчили читати. Або пригадаємо, як вчили читати ви чи педагоги ваших маленьких дітей. В принципі, існує всього два методи навчання читання. Виділяють і третій, що поєднує в собі два перших методи.

«Зоровий метод». Дитині показують картинки. Наприклад, це може бути картинка із зображенням собаки і з підписом внизу - «собака». Потихеньку дитина починає співвідносити певну картинку з певним словом. Дитині демонструють картинку і проговорюють слово доти, поки вона не співвіднесе їх більш-менш по складах. Потім їй кажуть: «Давай пробуй читати «про себе».

«Звуковий метод». Дитину спочатку знайомлять з алфавітом і зі звуками. Їй пояснюють, що є буква «а», яка позначає звук [а], є буква «бе», що позначає звук [б], і так далі. У чому особливість цього методу? Наприклад, навчаючи дитину читати слово «мама», їй спочатку показують літери «м», «а», «м», «а». Вона читає слово як [м] [а] [м] [а]. Далі педагог або людина, яка навчає дитину, працює над тим, щоб вона навчилася співвідносити склади, тобто, щоб дитина розуміла, що «ма» - це не роздільні елементи, а єдиний склад «ма». Так вона починає читати по складах. Після того як дитина доводить цей навик до досконалості, їй кажуть, що необхідно читати про себе.

Третій метод поєднує в собі підходи зорового і звукового методів.
Коли дитина в дошкільному віці 5-7 років починає читати по складах і ніби як розуміти прочитане, їй велять читати про себе. Вона починає читати, не промовляючи текст вголос. І вважається, що в цей момент дитина навчилася читати.

За час шкільного навчання у дитини кілька разів перевіряють техніку читання. У третьому класі, наприклад, вона досягає порядку 120 слів за хвилину. Це вважається чудовим результатом, на якому можна зупинитися. І фактично в цей час всі навчання читанню, одній з найважливіших навичок у житті, для дитини закінчується.

Як говорить один з найвідоміших експертів зі швидкісного читання на Заході Тоні Биозен, фактично це те ж саме, що навчити дитину повзати і вважати, що рухатися вона вже навчилася. Але ж є й інші способи пересуватися: крокувати, бігати, танцювати і т. Д. Про них дитина не буде мати ніякого поняття.

Звичайно, виростаючи, людина читає повільно. Навик швидкого і приємного читання з хорошим розумінням прочитаного в неї не вбудований.

Отже, першою причиною, по якій діти не люблять читати, є те, що вони просто не вміють правильно читати. А коли ти не вмієш щось правильно, добре і якісно робити, навряд чи це може приносити задоволення і викликати бажання робити знову і знову.

Друга причина, за якою діти не люблять читати - це приклад їхніх батьків. У дитячій педагогіці і психології є один неспростовний постулат. «Діти дуже рідко роблять те, що їм кажуть робити, але вони завжди роблять те, що роблять їхні батьки». Тому коли батьки, сидячи перед екраном телевізора, вручають дитині книжку і наказовим тоном відправляють її читати, зрозуміло, що дитина читати не буде. Батьки своїм прикладом повинні показувати, що читати книги - це класно.

Третя причина - це витіснення книг із дозвілля інтернетом і телебаченням. Чому телебачення та інтернет привабливіші за книги? По-перше, коли читаєш книгу, потрібно думати, напружуватися, робити якісь висновки, структурувати думки. Отримавши доступ до інтернету, можна переглядати якісь відео, отримувати готові висновки, хоча й чужі. Тобто біля екрану телевізора або біля монітора думати потрібно менше. Звісно, отримувати інформацію з відео набагато легше і приємніше, ніж з книги, враховуючи, що діти не навчені правильно і швидко читати.

А як же навчальні відео- і телепрограми? - запитаєте ви. Користь від них, звичайно, очевидна, але у них є істотний недолік. Двома кліками мишки можна з навчального відео перейти на свою сторінку «ВКонтакті» або на більш веселе відео на «Ютубі», де люди смішно падають або кошеня забавно танцює. До того ж відео вбиває одну з фундаментальних потреб дитини – фантазувати, тобто обдумувати, створювати якісь моделі світу або навіть світів у голові. Коли дитина читає книгу, в її голові з’являються певні образи. В момент читання мозок тренується упорядковувати інформацію, в ньому вибудовуються нові нейронні зв’язки. Інша справа - відео, яке дає готову картинку. Думати, міркувати, будувати в голові щось абсолютно не потрібно, бо все вже вибудовано. А значить, креативної, творчої особистості з тієї дитини, яка книги не читає, не вийде.

Ну а про телебачення й говорити нічого: в наш час, коли йде жорстока війна за телеглядача, в якій всі засоби хороші,  і в якій використовуються останні напрацювання НЛП і психології, дитина залишається беззахисною. Конкурувати книгам з ТБ та інтернетом в несформованому повністю мозку дитини практично нереально.

Додамо до них соціальні мережі. Відвідуючи їх, дитина читає, але читає якісь маленькі статейки, якісь анекдоти сумнівного змісту, що аж ніяк не сприяє розвитку і формуванню зрілої особистості.

Наступна причина нелюбові сучасних дітей до читання - це школа. На жаль, сучасна школа дуже далека від сучасної дитини. А нинішня програма з літератури зовсім не відповідає сучасним реаліям і представленням підлітка про читання. Більшість літературних творів не відповідають рівню мислення і віку учнів, а схеми розбору зводяться до розгляду біографїї автора та образів героїв, на зразок «Жіночі образи в романі ...», «Проблема моралі в повісті ...», «Проблема відносин батьків і дітей у романі ...» і т. п. А всі кращі твори, які дійсно захоплюють дух і прищеплюють любов до читання, скажімо, книги Жюля Верна, Марка Твена, Артура Конан Дойля, школярам задають читати влітку. Звичайно, більшість дітей «літні» книги не читає, думаючи, що вони так само нудні, як і ті твори, які вивчаються протягом навчального року.

П’ята причина – це тиск батьків. Немає кращого способу відбити у дитини бажання читати, ніж змушувати її робити це. Відраза - така реакція людської підсвідомості на будь-який примус. Внутрішній і зовнішній протест дитини у відповідь на тиск дорослих найсильніше проявляється в підлітковому віці, коли у дитини з 10-11 років настає перехідний період. У цей час ваше чадо буде робити все наперекір вам. Навіть якщо йому читати цікаво, відчуваючи ваш тиск, воно перестане читати.

Особливо сильно почуття протесту дитина відчуває тоді, коли батьки садять її перед собою і кажуть: «Читай!». Вони змушують її читати вголос і кожен раз, коли вона помиляється, змушують її перечитувати. Дитина перечитує. Коли ж вона читає все правильно, то ніяких заохочень немає, і це називається «методом батога без пряника».

Як у такому випадку працює підсвідомість? Вона будує чіткий асоціативний зв'язок: читання - це страждання, бо треба перечитувати, періодично вислуховувати образи на кшталт «Ти що, дурний?», «Ти що, сліпий?», «Не бачиш, як тут написано? " і т.п.

В результаті такого читання ви отримуєте дитину, котра не читатиме ні за яких обставин. Страждання закарбовується в її мозку як синонім читання. І кожного разу, коли у неї буде з'являтися думка що-небудь прочитати, в підсвідомості буде проявлятися негативний спогад і зв'язок ЧИТАННЯ – СТРАЖДАННЯ. Навіть у дорослому віці вона буде згадувати негативні відчуття, які переживала будучи дитиною в моменти, коли її змушували читати.


_______________________Ейдетика. Розвиток пам'яті та асоціативного мислення. Персональний сайт Ірини Кадомцевої. Київ - 2017_____________________