Ейдетика
(067) 98 360 89
Шаблоны Joomla 2.5 здесь: http://joomla25.ru/shablony/

Наукове коріння ейдетики

 

Чому діти швидко навчаються рідної мови? Водночас не всі охоче вчать уроки, виконують контрольні роботи і складають іспити.

Як малеча пізнає навколишній світ, не користуючись ані посібниками, ані підручниками, ані лекціями вчителів?

Як же починаються негаразди?

Коли звичайна дитина, яка добре володіє рідною мовою, орієнтується в навколишньому середовищі й точно знає, скільки коштує морозиво чи улюблена жуйка, може запам’ятати розклад цікавих телевізійних програм і віртуозно грає в комп’ютерні ігри, стає недолугим двієчником або ж ледь дотягує до середнього рівня?

Звісно, у 1-му класі.

І, як правило, це тавро, змалку отримане у школі, вона несе через усе своє життя. А якщо додати до цього батьківські докори та зневагу або співчуття знайомих?

Сотні тисяч дітей навчаються у школах, але більшість із них не опановує головного – уміння легко, без напруження сприймати і відтворювати інформацію так, як це робить будь-яка дитина, пізнаючи навколишній світ.

Ті, хто якось призвичаюються до вимог і темпу вчителя, - хороші учні, решта – невдахи.

На жаль, проблеми з навчанням виникають у ранньому дитинстві, а якщо не пощастить, то супроводжують людину всі її роки.

Як подолати цю реальну для багатьох учнів біду, про яку, до речі, й гадки не мають відмінники? Чому з’являються проблеми у студентів? Чому молода людина, яка добре закінчила школу, пристойно склала вступні іспити і ніколи не скаржилася на пам’ять, уже перед першою сесією відчуває перевтому та брак часу? Але ж деякі однокурсники без напруження складають заліки та іспити достроково і завжди можуть скористатися набутими знаннями, тоді як більшість упродовж місяця не виходить зі стресу і вже за півгодини після екзамену забуває все, що мала б засвоїти назавжди.

Від чого перевтомлюються бізнесмени та керівники різних рангів? Вони ж, як кажуть, люди успішні. Від швидкоплинної і величезної за обсягом інформації, від миттєвих переключень з однієї справи на іншу. І жодні органайзери та комп’ютери, на які вони покладаються, не допомагають та й не можуть замінити людської пам’яті. А що відбувається, коли губиться органайзер або псується «комп»?

Що є нерозв’язаною проблемою людей літнього віку? Звичайно, пам’ять. Потроху вони забувають дедалі більше і більше, окрім найдрібніших подробиць улюблених серіалів і тих періодів власного життя, які приємно згадувати.

Узагальнимо наведені запитання:

- Як запам’ятовувати?
- Як пригадувати?
- Як пам’ятати?
- Як володіти своєю пам’яттю?
- Як стати незалежним від впливу зовнішніх чинників?
- Як викладачі, батьки і вчителі можуть допомогти своїм вихованцям?

Цими проблемами переймалися філософи, вчені, вчителі багато століть тому. Створювали різні системи запам’ятовування, впроваджували дуже успішні методики. Потім до розв’язання проблеми приєднувались дослідники, яких більше цікавило запитання «Де міститься пам’ять?» (до речі, ще досі ніхто це місце точно не виявив, хоча є багато вчених, котрі стверджують протилежне). Згодом це запитання стало головним, аби якимось чином впливати на «орган пам’яті». Остаточної відповіді на нього, звісно, не було, і все починалося спочатку. Однак і сьогодні пропонують безліч ліків «від пам’яті».

Ще наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. набула неабиякої популярності система розв’язання проблем запам’ятовування будь-якої інформації, так звана «мнемоніка», згодом її назвали «мнемотехніка». До неї входило чимало цікавих, але дещо громіздких і складних для засвоєння прийомів, тому для опанування її потрібно було багато часу та зусиль. Утім більшість авторів починали свої посібники з фізіологічних аспектів, максимально заплутуючи проблему.

Видатний учений-психолог радянських часів А. Лурія (1902-1977) вперше поділив методики запам’ятовування лише на два основні напрями: мнемотехніку (методи, в основі яких лежить вербально-логічне мислення) та ейдетику (від грецького «ейдос» - вигляд, образ, уява; методи, в основі яких – конкретно-уявне мислення).

У середині 80-х років ХХ ст. російський учений І. Матюгін, дослідивши й вивчивши набутий людством досвід, обрав інший шлях: відмовився від фізіологічних досліджень суто психологічної проблеми і створив ігрову систему, що ґрунтується на властивому кожній людині вмінні уявляти й фантазувати за допомогою не тільки зорових уявлень, а й відчуттів (тактильних, нюхових, смакових). Він розробив методики ейдетичного сприймання інформації, розвитку уваги і пам’яті. Методики виявилися універсальними – ними може користуватися будь-хто: і дитина, яка щойно сіла за парту, і людина похилого віку.

Упровадження цієї методики в Україні здійснює Є. Антощук – засновник «Української школи ейдетики». Його основна ідея полягає у тому, що пам’ять покращити неможливо, вона ідеальна, і головним є напрацювання свідомого вміння використовувати її правильно. У будь-які часи люди знали про це або ж здогадувались, та ніколи раніше ці знання ніколи не мали вигляду сталої і завершеної системи.

Особливої уваги заслуговує «Метод невербальних асоціацій», запропонований Є. Антощуком ще у 1993 році. Ігри з використанням різних побутових, природних і техногенних звуків, а також вправи з уривками пісень значно прискорюють процес напрацювання вміння «вимикати» промовляння інформації, якісно сприймати і відтворювати будь-які знання  й уміння.

Опанування ейдетики буде корисним для всіх, хто небайдужий до виховання і навчання молодого покоління й опікується зростанням власного творчого потенціалу та його реалізації.

Є. Антощук


_______________________Ейдетика. Розвиток пам'яті та асоціативного мислення. Персональний сайт Ірини Кадомцевої. Київ - 2017_____________________